Підписатись
Відписатись

 

 

Пам’ятка учаснику проекту власного досвіду УСП

 

Звертаємо Вашу увагу на те, що з вересня 2012 р. в УСП вступає в повну силу Процедура заключної атестації (первинної професійної сертифікації), що чітко регламентує процес завершення психотерапевтичної освіти в рамках УСП. Відтепер претенденти на членство в Реєстрі психотерапевтів УСП всіх напрямків повинні будуть захищати теоретичну роботу та практичний випадок ведення психотерапії під континуальною супервізією - після отримання всіх необхідних годин власного досвіду, теорії, практики, супервізії.

Проекти власного досвіду надають весь обсяг власного досвіду та певну кількість теорії та супервізії, проте за надання всього обсягу та завершення психотерапевтичної освіти відповідальні секції УСП за напрямками психотерапії.

 

У випадку, якщо Ви зацікавлені пройти весь шлях психотерапевтичної освіти, запрошуємо Вас звернутися по отримання повної інформації до голови освітнього комітету Вашої секції (за обраним Вами напрямком психотерапії).

 

Список голів освітніх комітетів додається.

 

Структура та мета психотерапевтичної освіти

 

Навчання в проектах власного досвіду  є базовою невід’ємною складовою підготовки спеціалістів з психотерапії, що здійснює Українська спілка психотерапевтів згідно стандартів Європейської Асоціації Психотерапії. Українська Спілка Психотерапевтів (УСП) - Всеукраїнська громадська організація, основною метою якої є сприяння розвитку сучасної психотерапії в Україні, заснована в 1996 році. УСП є дійсним членом Європейської Асоціації Психотерапії. Згідно світової практики, психотерапевтичну освіту (як практичне підвищення кваліфікації на базі державного диплому про вищу освіту в області гуманітарних чи медичних наук) надають майже виключно лише громадські професійні організації і асоціації. І це є цілком закономірно, виходячи із особливостей завдань і структури психотерапевтичної освіти.

 

Згідно стандартів Європейської Асоціації Психотерапії структуру психотерапевтичної освіти становлять чотири розділи:

 

  1. Власний досвід
  2. Теорія
  3. Супервізія
  4. Самостійна психотерапевтична практика під супервізією

 

Стандартами завершеної психотерапевтичної освіти є наступні:

власний досвід – не  менш ніж 300 годин,

теорія – не менш ніж 600 годин,

самостійна психотерапевтична практика під супервізією – не менш, ніж 600 годин,

супервізія – не менш, ніж 150 годин,

психіатрична пропедевтика – 150 годин.

 

Завершеною психотерапевтична освіта вважається тоді, коли кандидат оволодів всіма чотирма розділами. Лише це служить підставою для включення в Реєстр психотерапевтів УСП і клопотання про надання Європейського сертифікату з психотерапії, як і продовження професійного вдосконалення (отримання статусу спостерігача, навчаючого ко-терапевта, навчаючого терапевта, супервізора).

 

Набуття власного досвіду повинно тривати в рамках одного з освітніх проектів не менше 5 років.

Наступними етапами після набуття власного досвіду є опанування спеціалізованої теорії і самостійна психотерапевтична практика під супервізією. Цей етап психотерапевтичної освіти має тривати не менше 2-х років.

Важливо щоби кількість годин (цифра) мала не абсолютне, ідеальне чи символічне значення, а щоби кількість годин була трансформована у якість психотерапевтичної роботи. 

 

І. Власний досвід

 

Участь у проекті власного досвіду дає можливість опанувати найперший і найтриваліший блок психотерапевтичної освіти – власний досвід. Набуття власного досвіду (в навчальних групах в рамках освітніх проектів і індивідуального) має на меті:

 

А) рефлексію основних власних зразків стосунків і ставлення до оточення, а також власних внутрішніх переживань і психічних процесів;

 

Б) сприяння розвитку особистісних професійних якостей, необхідних для встановлення психотерапевтичного стосунку і психотерапевтичної практики (зокрема, більшої уважності і чутливості в стосунку до інших, здатності більш співчутливого розуміння, тощо);

 

В) сприяння розширенню діапазону власних переживань різних регістрів і досягнення більшої людської зрілості.

 

Головною метою власного досвіду є: засвоїти (на власному досвіді) базові положення, які лежать в основі кожного методу психотерапії, отримати доступ до ресурсів саморозуміння і самоусвідомлення, засвоїти (інтерналізувати) не лише професійні якості психотерапевта, а прийняти психотерапію, як частину власного світогляду і частину життя (екзистенціальний підхід).

 

Власний досвід є ядром навчальної психотерапевтичної програми. Набуття власного досвіду є базисом для опанування спеціалізованої теорії психотерапії та психотерапевтичних технік з метою формування власного терапевтичного стилю.

 

До участі в проектах особистого досвіду Української спілки психотерапевтів допускаються також особи, що не ставлять перед собою цілей оволодіння професії психотерапевта. У цьому випадку, особа отримує повноцінну психотерапевтичну послугу для кращого усвідомлення себе, покращення власного функціонування, особистісного розвитку. Однак, у   ситуаціях, коли учасник(ця) не розглядає свою участь в групових семінарах  як елемент професійного вдосконалення  та з певних причин відмовляється від вступу в Українську спілку психотерапевтів,  розмір внеску за участь в проекті збільшується на 25%.  Дане рішення виходить з пріоритетів УСП, які полягають, передусім,  у підтримці фахової компетентності. Існують інші групи особистісного росту поза навчальними проектами, в яких особи, що не ставлять для себе професійних завдань, мають можливість приймати участь для задоволення власних потреб.

 

Протягом роботи у міжсесійний період здобувачі психотерапевтичної освіти мають змогу опанувати наступні блоки психотерапевтичної освіти:

 

ІІ. Теорія

 

Опанування теоретичними знаннями – насамперед інтеграція власного досвіду з теоретичними здобутками та досвідом провідних психотерапевтів. Однак теорія є ефективною лише тоді, коли психотерапевт є добре ідентифікований з обраним напрямком і має добрий власний досвід у обраному методі. Важливою є обізнаність теорії (не технік) споріднених напрямків, яка збагачує арсенал психотерапевта.

 

Освоєння теоретичних засад обраного напрямку терапії відбувається в рамках різноманітних освітніх і науково-практичних заходів Української спілки психотерапевтів:

+ теоретичні семінари;

+ пропедевтика психічних захворювань;

+ освітні проекти;

+ науково-практичні конференції;

+ збори осередків та ін.

 

Інформацію про навчальні програми УСП за окремими напрямками можна отримати на сайті УСП www.usp.lviv.uaв розділі «Освіта» - «Навчальні програми секцій»

 

 

 ІІІ. Психотерапевтична практика

Цей блок передбачає практичну діяльність в допомозі людям з розладами поведінки або пацієнтам установ охорони здоров`я або соціального захисту в галузі психосоціальної допомоги (під постійним професійним керівництвом).

 

Іншим джерелом кращого розуміння себе та змогою побачити себе в іншому світлі є сам процес психотерапії, коли ми самі, допомагаючи іншим, розвиваємося як особистості, бо багато чого можемо навчитися від своїх клієнтів. У процесі власної психотерапевтичної практики, допомагаючи іншим зрозуміти як природу їхніх переживань, так і того, що людина має змогу бути творцем самої себе, ми постійно поглиблюємо знання і про себе. Саме ця здатність психотерапевта розвиватись у стосунках з клієнтом є однією з найважливіших якостей, незалежно від терапевтичного підходу. Це є запорукою формування не лише психотерапевтичної, а перш за все людської ідентичності.

 

Прийняти систему цінностей та екзистенціальний сенс якогось психотерапевтичного методу можна лише тоді, коли усвідомлюєш власну ідентичність та систему цінностей. Завдяки цьому терапевтична уважність, чутливість і здатність співпереживати стають не лише внутрішньою потребою (мотивом), а професійною позицією та якостями психотерапевта. Цей аспект є не менш важливим, аніж засвоєння базових теоретичних чи методологічних засад психотерапевтичного напрямку.

 

Українська спілка психотерапевтів об’єднує професіоналів, що працюють в різноманітних спеціалізованих установах. Багато установ приймають на практику кандидатів на здобуття психотерапевтичної освіти.

 

Рекомендується розпочинати психотерапевтичну практику не раніше, ніж після 5 сесій власного досвіду та закінчення пропедевтики психічних розладів і базового оволодіння теоретичними положеннями з обраного напрямку психотерапії.

 

ІV. Cупервізія/інтервізія

 

Супервізія дає можливість самоусвідомлення та розвитку власного терапевтичного стилю, під час якої ми маємо можливість отримати погляд на те, що робимо підчас терапевтичних сесій наче «зверху» та подивитися на цей процес очима своїх колег, самому будучи дещо збоку. У рамках психотерапевтичної освіти рефлексія і опрацювання контрольних випадків для кандидатів на здобуття освіти стали обовязковим предметом поряд із навчальною терапією і самостійною психотерапевтичною практикою. Ця форма супервізії стала складовою частиною усіх видів психотерапевтичної освіти.

 

Можна вказати три функції супервізії:

  1. фаховий нагляд і контроль
  2. особливий метод рефлексії психотерапевтичної практики у процесі освіти;
  3. Опрацювання прагнень, проблем і конфліктів, які виникають в контексті професійної діяльності і можуть суттєво впливати на неї.

Супервізія має на меті підтримати рефлексивні процеси фахівця, аби розвинути ефективніші стратегії вирішення робочих завдань, які вони повинні виконувати у рамках своєї професійної діяльності.

 

В Українській спілці психотерапевтів відбувається робота в:

+ постійнодіючих регіональних інтервізійних групах;

+ постійних, напіввідкритих або епізодичних відкритих супервізійних групах;

+ відкритих супервізійних групах впродовж теоретично-супервізійних семінарів;

+ індивідуальних супервізіях.

 

Згідно рішення Ради навчаючих психотерапевтів від 5.02.2012:

«Вимогою до завершеної психотерапевтичної освіти на перехідний період до 2014 р. є проходження:

Не менше 75 годин групових супервізій; а також

Не менше 25 годин індивідуальних супервізій; а також

Не менше 50 годин – інтервізійна група

З 2014 р. буде внесено вимогу про проходження усіх 150 годин у вигляді супервізій.»

 

Однією з особливостей програм підготовки психотерапевта УСП є те, що кожен має можливість вибирати тривалість і інтенсивність підготовки. Визначальною однак є вимога щодо проходження загальної кількості годин.

 

Всі блоки підготовки проводяться фаховими тренерами Української спілки психотерапії. Тренери УСП є фахівцями найвищого рівня із досвідом роботи близько 20 років в галузі сучасної психотерапії та величезним досвідом у суміжних галузях.

 

V. Заключна атестація

 

Післяотримання загальної кількості годин підготовки кожен кандидат проходить заключну атестацію. Заключна атестація проводиться у вигляді заключного колоквіуму, випускного семінару чи конференції та складається з двох частин:

1. Захист теоретичної роботи

2. Захист самостійної психотерапевтичної роботи

Теоретична робота є результатом  теоретичного дослідження за обраною та затвердженою темою обсягом 15-20 сторінок. До роботи додається не менше однієї рецензії.

Практична частина являє собою опис психотерапевтичного випадку, який найкращим чином демонструє оволодіння кандидатом обраним методом психотерапії та ефективність психотерапевтичного процесу. Обов’язковою є континуальна супервізія всіх представлених на заключний колоквіум випадків та рекомендація супервізора.

 

Списки атестованих осіб публікуються на сайті УСП, їм надається Сертифікат психотерапевта УСП та їхні дані вносяться в Реєстр психотерапевтів УСП. У випадку зацікавлення, кандидат також може клопотати про отримання Євросертифікату з психотерапії.